Олег Базилевич

Олег Петрович Базилевич (6 липня 1938, Київ) - радянський футболіст і
футбольний тренер. Кандидат педагогічних наук. Методист. Спільно з В.
Лобановським розробив і впровадив систему підготовки футболістів
високої кваліфікації. Заслужений тренер СРСР (1975) та України.

Спортивна біографія

Довгий час грав разом з В. Лобановським за «Динамо» Київ. Ігрову кар'єру закінчував у «Шахтарі». У цьому ж клубі досяг перших тренерських успіхів, де створив сильну і добротну команду.

У 1974 його запрошує у «Динамо» Київ В. Лобановський. Протягом 3-х років тренерському тандему «Динамо» (і одночасно збірної СРСР) вдалося досягти перших перемог для українського і радянського футболу на єврокубкобовой арені. Однак у 1976 «Динамо» і збірна виступили невдало, програвши суперникам у всіх міжнародних турнірах: Кубку Чемпіонів (поступилися майбутньому фіналісту розіграшу КЄЧ 1975/76 «Сент-Етьєну»), 1/4 фіналу ЧЄ-1976 (поступилися майбутньому переможцю Євро-76 - Чехословаччині), Олімпіаді (посіли 3-є місце, у півфіналі поступилися майбутньому олімпійському чемпіонові - збірній НДР). У підсумку, Базилевича попрохали піти з команди.

Провівши 2 сезону в «Динамо» Мінськ, Базилевич погодився допомогти досягненню нових вершин узбецькій команді «Пахтакор» Ташкент. Він йшов працювати тільки на сезон 1979 року. По трагічній випадковості саме в той рік трапилася одна з найстрашніших трагедій в радянському футболі - команда «Пахтакор» майже у повному складі розбилася в небі над Дніпродзержинськом. Сам Базилевич випадковим чином не потрапив на той рейс. Базилевич допоміг запросити футболістів з інших клубів вищої ліги в «Пахтакор». Однак на новий сезон у команді не залишився, оскільки, за власним визнанням, «був думками в ЦСКА, який потенційно міг замахнутися на чемпіонство».

Проте успіхів у ЦСКА не досяг, визнавши пізніше, що команді перешкодили негативні явища «тіньової спортивної економіки». Сам подолати їх він не міг, а підтримки з боку керівництва клубу і військового відомтсва не було.

Після ЦСКА частину часу Базлевич присвятив написанню дисертації. У 1984 прийняв запрошення «Зорі» Ворошиловград, визнавши пізніше, що це було помилкою.

У жовтні 1992 став головним тренером збірної України, проте великих успіхів з командою не досяг.