 АЛІЄВ: «Я залишаюсь в Динамо!»
Футболіст «Динамо» Олександр Алієв, умови переходу якого в
московський «Локомотив» були узгоджені ще до Нового року, не прибув у
розташування своєї нової команди, яка сьогодні приступила до тренувань,
а
повернувся до Києва. Щоб якось прояснити ситуацію, довелось звернутися
до самого Алієва, який сказав, що до Москви повертатися не збирається,
оскільки залишається гравцем київського «Динамо».
- Чим обумовлене таке рішення, адже ще тиждень назад всі думали, що ви станете гравцем "Локомотива"?
- Слова необхідно підкріплювати справами. На словах московський
«Локомотив» в особі президента клубу Нікалая Наумова і наставника Юрія
Сьоміна дуже хотіли, щоб я став гравцем їхньої команди. Але коли постало питання
підписання контракту, з'явилися проблеми, сутність яких, зізнаюсь, я відразу не зрозумів.
- У пресі з'явилася інформація, що проблема було у вашому особистому контракті.
Саме його підписання, за словами президента «Локомотива», стало причиною затримки
вашого переходу до московського клубу.
- Я також спочатку так вважав. Проблема була не в моїй зарплаті, як багато
хто подумав. Якраз із зарплатою проблем не було ніяких: ми дуже швидко
домовилися. Але в останню мить у лікарів «Локомотива» виникло
питання про стан мого здоров'я. З'явилися сумніви, чи в порядку мій
голеностоп. Я був змушений летіти на обстеження до Італії, результати якого показали, що ніяких проблем з голеностопом у мене
немає. Вважаю, що «Локомотив» таким способом намагався тягнути час. Бо після того як я повернувся, заговорили вже не про повноцінний перехід з «Динамо»,
а
про піврічну оренду. Це, звичайно, не моя справа, але на мою думку, у
москвичів просто не вистачило коштів, щоб викупити мій контракт.
Зрозуміло, що ні на яку оренду я не погодився.
- Чому? Адже в зарплаті ви б не втратили, грали б у Юрія Сьоміна, а так залишилися ні з чим...
- Чому ні з чим? В оренду віддають гравців, які команді більше не потрібні,
яких треба кудись прилаштувати... Мене не потрібно нікуди прилаштовувати. З
«Динамо» мене ніхто не виганяв, думаю, що я потрібен команді не менше за тих, хто закінчував цей рік в основі.
- Нащо тоді було заварювати всю цю кашу з «Локомотивом»?
- Розумієте, я хочу грати! Я вже зовсім не юнак, який буде чекати свого
шансу. А в мене вийшло так, що після того як я травмувався в першій же
грі сезону я
вийшов з ладу, а коли відновився, тренер вже побудував команду без
мене... По суті я втратив половину сезону. І тут до мене з пропозицією
звертається тренер, у якого я відіграв свій перший і поки що останній
сезон
в основному складі. Коли тебе кличе такий наставник, як Юрій Сьомін, кличе не в останню команду, та ще й мій клуб «Динамо», який мене викохав,
одержує за це непогану грошову винагороду, чи був сенс відмовлятися? Я справді мав бажання грати в «Локомотиві» у Юрія Сьоміна. Але не в оренді, а як
повноцінний гравець команди, на якого розраховують в перспективі. На мою думку, пропонувати «Динамо» взяти мене в оренду - це принизливо як для
клубу, так і для мене особисто.
- Але ж в «Динамо» у вас теж немає ніяких гарантій?
- В «Динамо» гарантій немає ні в кого. Навіть Шовковський весь минулий
сезон не потрапляв в основу. Попереду тренувальні збори, на яких я хочу
довести Валерію Газзаєву, що гідний того, щоб грати в основі "Динамо".
- А вийде?
- Чому ні? Влітку ж вийшло! Якби я не травмувався в Сумах, думаю, що
жодних
питань не було б, і я б грав. Я хочу ще раз підкреслити, що жодних
особистих непорозумінь ні з тренером, ні з президентом клубу у мене
немає, і ніколи не було. Існують робочі відносини, в яких кожен приймає
рішення
в межах власних повноважень. Після того, як «Локомотив» прийняв рішення
не
викуповувати мій контракт у «Динамо», я мав розмову з Ігорем Суркісом.
Пояснив, чому я не хочу в оренду, і одержав повну підтримку. Президент
запевнив мене в тому, що я потрібен клубу і що, можливо, так, навіть,
буде краще.
- Ви не жалкуєте, що перехід в «Локомотив» зірвався?
- Навпаки. Адже «Динамо» за багато років став для мене рідним
клубом. В цій
команді в мене багато друзів. В Києві я відчуваю себе вдома. Я тут
виріс як футболіст і як людина, створив сім'ю... Буду старатись
якнайшвидше довести, що минула осінь була просто непорозумінням. В
Києві вже
бачили, що я вмію грати. Я знаю, що можу грати ще краще. Все в моїх
руках і я зроблю все, що від мене залежить, щоб не просто залишитися в
«Динамо», а
бути, як півроку назад, одним із лідерів команди.
- Чи можливе відновлення питання про ваш перехід в «Локомотив» через деякий час?
- В даний момент я навіть думати не хочу ні про який перехід. Я - гравець «Динамо»!
- Після того, що відбулося, є образа на «Локомотив»?
- Ніяких образ немає. Наскільки я зрозумів, в «Локомотиві» у президента
клубу дещо інші повноваження, ніж в «Динамо». Я звик, що якщо Ігор
Суркіс сказав, то так і буде. А Нікалаю Наумову доводиться
фінансові питання погоджувати з керівництвом, він не все сам вирішує. Тому ні на
нього, ні на Юрія Сьоміна
я не ображаюсь. Можливо це, навіть, краще, що все вийшло саме
так. За той час, поки йшли перемовини, я багато що зрозумів,
зміг оцінити «Динамо» як клуб, де до кожного гравця ставляться як
до рідного, де відносини між керівництвом, тренерами і футболістами
побудовані на довірі та взаємоповазі. Сподіваюсь, що я не підведу ні
Валерія Газзаєва, ні Ігоря Суркіса, і хорошою грою зможу віддячити
клубу
за все, що тут для мене зробили.
Джерело: football.sport.ua
|
