 Інтерв'ю з форвардом "Динамо" Андрієм Шевченком
Інтерв'ю виданню "СЭ в Украине" дав форвард київського «Динамо» Андрій Шевченко, який забив у суботньому матчі чемпіонату України з "Ворсклою" свій сотий м'яч у складі столичного клубу в офіційних поєдинках.
- Ви після гри зізналися, що про ювілей дізналися від журналістів у змішаній зоні...
- Це справді так. До матчу мене про можливу подію ніхто не попереджав, а сам я до статистики ставлюсь без особливого пієтету. Працю ваших колег, які ведуть підрахунки, безумовно, поважаю, але у відриві від досягнень команди свої показники сприймати просто не звик. І хоча забивати голи - моя професія, головним на полі завжди вважав результат і те задоволення, яке футболіст може одержати від вдалої гри. Безперечно, в юні роки кожен гол надавав мені впевненість у своїх силах, однак прагнення скоріше наздогнати або перегнати кращих бомбардирів, чия майстерність з дитячих років була для мене прикладом, я на чільне місце ніколи не ставив.
- Але перший-то гол за основу «Динамо», мабуть, до цих пір перед очима?
- Сказати так було б великим перебільшенням. Пригадую, що це був матч з "Дніпром" на Республіканському стадіоні, який наприкінці 1994 року ще не перейменували на НСК "Олімпійський". Грав я, якщо не помиляюся, в парі з Вітєю Леоненко. Ось, власне, і всі факти, які можу навести, не звіряючись з довідковою літературою. Пережиті в той момент емоції в пам'яті збереглися до дрібниць, а от подробиці голу - на жаль, ні. Ось якщо ви запитаєте мене про перший гол в Лізі чемпіонів...
- Запитаю. Тим паче, що він виявився другим у вашому реєстрі офіційних голів і був забитий всього через тиждень після першого. "Динамо" на своєму полі поступилося "Баварії" з рахунком 1:4, але саме після цього м'яча про вас почали говорити в Європі як про майбутню зірку.
- Ось цей гол згадаю, навіть якщо розбудять серед ночі. Після подачі кутового прийняв м'яч на груди за межами штрафної і другим дотиком наніс точний удар.
- А яке місце серед 345 голів в офіційних матчах займає забитий восени 1999 року в "Лужниках" у ворота Олександра Філімонова?
- Мене вже стільки разів про нього запитували, що повторюватися, повірте, сенсу немає. Зате з задоволенням згадую голи в Лізі чемпіонів - два "Реалу", три "Барселоні". А ще - два м'ячі "Карпатам", якими я відсалютував динамівським уболівальникам перед відходом у "Мілан". До речі, скільки мені голів нарахували в офіційних матчах?
- 345. Враховувалися м'ячі у провідних дивізіонах чемпіонатів і Кубків України, Італії та Англії плюс голи в єврокубках і за збірну.
- Але на зорі кар'єри я забивав за "Динамо-2" у першій лізі. Хіба не справедливо врахувати і ці м'ячі?
- У статистиків свої правила, але ми, якщо хочете, приплюсуємо до загального числа 16 ваших голів за другу динамівську команду. Ви, до речі, можете згадати хоча б один гол, забитий у її складі?
- Можу. Навіть два: в кубковій грі з "Дніпром" зробив дубль, а ми перемогли з рахунком 3:0.
- А найбільш прикрий не забитий гол назвете?
- У фіналі Ліги чемпіонів-2005 з "Ліверпулем" у Стамбулі ...
- Пенальті, відбитий Єжи Дудеком?
- Ні. Мова про момент, що трапився в цьому матчі дещо раніше.
- У цьому сезоні Валерій Газзаєв використовував вас у "Динамо" переважно на флангах. Тренер сам запропонував повернутися на колишню позицію або ініціатива виходила від вас?
- Коли команда відчувала в цьому необхідність, я діяв на правому фланзі. Тепер же випала нагода грати на місці другого нападника, де я себе почуваю найбільш органічно.
- У чому, на ваш погляд, причина не дуже виразної гри «Динамо» на старті весняної частини чемпіонату?
- Ну, з "Ворсклою", скажімо, ми виглядали досить непогано. А щодо двобоїв з "Кривбасом" та з "Іллічівцем" можу сказати, що втягуватися в сезон будь-якій команді непросто. І це нормально: після зборів потрібен час, щоб переключитися з контрольних ігор на те, що прийнято називати офіційними.
- Виходить, побоювання вболівальників стосовно кризи в команді необгрунтовані?
- Для цього немає ніяких підстав.
- З моменту вашого повернення в "Динамо" пройшло більше півроку. Всі сподівання виправдались?
- Багато, але не всі. Що не дивно для команди, яку головний тренер будує практично заново. Ми не пробилися у весняну стадію єврокубків - і це для мене, мабуть, головне розчарування цього сезону.
- А як же стикові матчі ЧС-2010 з Грецією? Коли стало зрозуміло, що наша збірна не пробилася на чемпіонат світу, ви не стримали сліз...
- Не бачу сенсу порівнювати ці дві події - обидві залишили в душі важкий осад. Як, утім, і будь-яка поразка з наслідками.
- А найяскравішою подією цього сезону що назвете?
- Думаю, вона в "Динамо" ще попереду. Так що на це питання буду готовий відповісти вам після закінчення чемпіонату.
- Не можу не запитати про те, що хвилювало динамівських уболівальників протягом всього зимового міжсезоння - особливо після вашого вимушеного від'їзду зі збору в Кейсарії. Як самопочуття, Андрію?
- Спасибі, зараз все більш-менш в порядку. Однак в Ізраїлі виник дуже сильний спазм спини - довелося полетіти в Мюнхен до лікаря, якого мені рекомендував Анатолій Тимощук. До його послуг доводиться звертатися регулярно, але нічого не вдієш: я не раз говорив, що з цією болем доведеться змиритися. Грати я зможу до тих пір, поки здоров'я мені буде це дозволяти.
- Лікарі не роблять довгострокових прогнозів щодо вашого здоров'я?
- У моєму віці це непросто. Та я й сам не ставлю собі жодних часових рамок.
- Ви продовжуєте залишатися ключовим гравцем не лише в "Динамо", але і в збірній України, яку на початку року очолив Мирон Маркевич. Ви якось сказали, що маэте намір обговорити з ним подальші перспективи в національній команді. Ця розмова відбулася?
- Ми зустрілися у Варшаві під час жеребкування відбірного турніру Євро-2012. He думаю, втім, що зараз слід говорити про перспективу. Попереду контрольні ігри, і тільки вони покажуть, хто і в якій формі знаходиться. Прийшов новий тренер, у якого є більше двох років для повноцінної підготовки до чемпіонату Європи. Йому вирішувати, хто потрібен збірній і без кого можна обійтися.
- Коли в суботу після матчу з «Ворсклою» вас запитали про нову мету, ви жартома сказали: забити ще сто м'ячів. А якщо серйозно, сподіваєтеся принаймні повторити в «Динамо» міланське досягнення -127 голів в офіційних матчах?
- Загадувати не візьмуся хоча б тому, що, як вже мав нагоду зазначити, грати буду, поки добре себе почуваю. Як тільки зрозумію, що травми надалі не дозволять мені приносити користь клубу і збірній, сам оголошу про завершення ігрової кар'єри...
Дмитро ІЛЬЧЕНКО, газета "СЭ в Украине"
|
