Сьогодні настав кінець світу. Точніше кінець Кубку світу 2010 для нас і
кінець нашим надіям на потрапляння збірної України на цей турнір.
Говорити про сам матч немає сенсу, все й так зрозуміло - рахунок 0:1,
Греція перемогла, що тут ще скажеш?.. Знов ми не можемо
пробитись через магічну стадію плей-офф, яка принесла стільки
розчарувань українським футбольним вболівальникам. Маємо ще одну
невтішну нагоду пройнятися відчуттям відвертого пригнічення, яке, на
щастя, ефемерне. Вже завтра ми прокинемось, і, як завжди, будемо
займатися своїми справами, не надто переймаючись тим, що було вчора.
Так, хтось вилається з цього приводу, хтось скаже, що так і мало бути.
Одним словом ми будемо продовжувати жити з чітким усвідомленням того,
що в житті є речі набагато важливіші за футбол. Ми лише вболівальники,
ми переживемо. Для нас це ще не кінець, ми можемо до смерті
вболівати, ми ще, можливо, дочекаємось свого. А от для Андрія Шевченка,
сльози якого впали сьогодні на газон донецького стадіону після
фінального свистка, це, можливо, справді кінець. Коли в нього ще буде
така нагода - зіграти на ЧЕМПІОНАТІ СВІТУ з футболу. В 2014, коли йому
вже буде 38? Сумніваюсь, хоча все може бути. Так, буде ще домашній ЧЄ-2012 і
це тішить, але на ЧС Шева, мабуть, уже ніколи не зіграє. Ось такий він, наш маленький апокаліпсис... Життя триває
Сьогодні настав кінець світу. Точніше кінець Кубку світу 2010 для нас і
кінець нашим надіям на потрапляння збірної України на цей турнір.
Говорити про сам матч немає сенсу, все й так зрозуміло - рахунок 0:1,
Греція перемогла, що тут ще скажеш?.. 
